На початку тижня був на кордоні, де продовжується блокування. Бачив все на власні очі, зустрівся із українськими перевізниками, бізнесменами, чув від них реальну картину безправ’я на кордоні. 

Перед цим до мене телефонували мої знайомі зі ЗСУ, говорили, що на кордоні фактично заблоковані вантажі із запчастинами, які потрібні для виробництва озброєння тут, в Україні: вони сподіваються, що якось вдасться це розв’язати. Я теж сподіваюсь, що нашій економіці і нашим простим людям, які потерпають від росту цін, бояться дефіциту товарів і наслідків ракетних ударів по інфраструктурі, має стати  легше.

Майбутній прем’єр Польщі Дональд Туск висловив обурення бездіяльністю нинішньої партії влади “Право і справедливість”. Він заявив, що на розблокування кордону не можна чекати двох тижнів, тобто до 11-12 грудня, коли сейм має проголосувати за створення нового уряду. 

Ми знаємо Туска як сильну людину, польського, європейського політика. Впливове видання Politico визнало його найвпливовішим політиком Європи в 2023 році. На вимогу коаліції, яку Туск очолює в сеймі, про ситуацію на кордоні прозвітували міністри сільського господарства й інфраструктури з партії “Право і справедливість”: вони вже втрачають владу, але поки що виконують урядові функції. Міністрів примусили заметушитися: для України і наших перевізників це позитив, бо відсутність влади та її органів – фундамент свавілля, яке відбувається на кордоні.

Коли я був на Краківці, на пункті пропуску “Медика – Шегині”, міністерка сільського господарства зустрічалася з протестуючими фермерами. Там ще й фермери тепер протестують. Їх не влаштовує ціна на кукурудзу. І причина її зниження – великий врожай кукурудзи в Бразилії і США. Від цього ж потерпають і українські аграрії. Але ні, вони блокують Україну, хоча Польща запровадила ембарго на імпорт українського зерна. Це знущання над країною, яка воює. 

Міністерка пообіцяла фермерам і доплати до ціни за кукурудзу, і пільги в податках, і доплати до пального. Ну що сказати? Молодці! Вибили собі класні додаткові гроші і пільги. Але який це має зв’язок з нашою країною? Жодного.

З організаторами протесту перевізників зустрівся міністр інфраструктури Польщі. Він повідомив про звернення Польщі до ЄС щодо повернення ліцензії на перевіз вантажів до України. Повний абсурд. Також він сказав про лист до українського Міністерства інфраструктури щодо скасування системи “Є-черга” для польських перевізників, які повертаються з України до Польщі, а для перевірки українських вантажівок мають запрацювати “посилені групи контролю”, щоб не було “зловживань”. У відповідь міністру обіцяли не блокувати ще два додаткових пункти пропуску, оцінити діяльність “груп посиленого контролю” і зачекати на обговорення ситуації на ринку перевезень в ЄС на засіданні Європейської ради з питань транспорту 4 грудня.

Обережний оптимізм

Які висновки? Ну, по перше, в Польщі відсутні серйозні аргументи відновлення ліцензії для перевезень з і до України. Єдиний козир – це блокування кордону мізерною кількістю протестувальників і блокада одного з пунктів пропуску на українсько-словацькому кордоні. Я вже говорив, що їх там було 50 чоловік і це питання можна було реально вирішити за 15 хвилин. Отже, нинішній польський уряд пробує говорити, що “проблема ширша”. 

По-друге, українська влада має всі аргументи, щоб предметно пояснити необхідність збереження вільного доступу наших перевізників до європейського ринку. Тим більше, позиція Європейської комісії є абсолютно чіткою: єврокомісар з питань транспорту Адіна Велян визнала ситуацію на кордоні абсолютно неприйнятною. Вона сказала, що “немає доброї волі в пошуку рішення і майже повна відсутність участі польської влади”, про що і я багато разів наголошував. Вона теж додала, що у випадку продовження блокади Європейська комісія накладе на Польщу штрафні санкції. 

По третє, блокування має припинитися якомога скоріше, бо збитки для української і польської економіки з кожним днем зростають. Так само, як зростає ціна блокади для національної безпеки наших держав, ЄС і НАТО. 

Зараз вже повідомляють про те, що українські водії в Краківці оголошують голодування. Вони знущаються з українських водіїв і з українського населення, з української безпеки загалом. 

Утім, події минулого тижня дозволили нам стати обережними оптимістами. В понеділок чекаємо позитивних новин. 

Нас має надихати приклад Фінляндії, яка закрила всі пункти пропуску на кордоні з Росією через намагання Кремля штучно створити міграційну кризу сусідній державі. От фінська влада зрозуміла загрозу, вжила адекватних заходів і вирішила проблему для себе, для всього східного флангу НАТО і ЄС. 

Я слухав у Верховній Раді спікера фінського парламенту, який виступав прекрасною українською мовою під час відзначення 90-х роковин Голодомору. Він приїхав продемонструвати підтримку Україні та підкреслити, що ворог в нас один. 

Блокування кордону – спецоперація Росії

Блокування українсько-польського кордону – це спеціальна операція, реалізована згідно з російським планом знищення Польщі. Планом, який 4 листопада опублікував Дмітрій Медведєв. І за “випадковим” збігом обставин – блокування кордону розпочалося два дні потому. 

План Медведєва – це розлога стаття під заголовком “Польща: мегаломанія, комплекс неповноцінності і фантомні болі імперії, яка не відбулася”. Це такий розлогий екскурс в історію Польщі, російсько-польських, українсько-польських стосунків. Сучасна Польща, за версією Медведєва – це експансіоністська, імперська і безвідповідальна держава, роль якої в міжнародній політиці порівняна з роллю Третього рейху напередодні Другої світової війни. Повний абсурд. На завершення статті поміщено п’ять загроз, які нібито виходять з Польщі, хоча насправді це п’ять стратегічних напрямів, на проходження якими Росія намагається штовхати Польщу з допомогою проросійських сил, своєї агентури і “корисних ідіотів”. І Росія це робить. 

Отже, перша загроза – це нібито введення польських військ до Західної України з метою “кривавого захоплення” цієї території і приєднання до Польщі. 

Бо, як каже Медведєв, незважаючи на “лицемірні запевнення Варшави, польський і український народи не були і не стануть братніми”. Ставлення “польських панів до звичайних українців як до безпомічних холопів” – це частина внутрішньо польського консенсусу, стверджує Медведєв. Це кліше родом з Російської імперії, Радянського Союзу, повторення якого дало змогу керівництву Росії нібито попередити про “загрозу з боку Польщі, зникнення Української держави, радикальну асиміляцію підневільного населення, гостру соціальну напругу, яка виллється в тяжку міграційну кризу, яку досі не бачили в Європі”.

Блокування українсько-польського кордону почалося 6 листопада, через два дні після публікації статті Медведєва, фірмами польських перевізників, якими довгий час оперували в Росії і Білорусі. Хто керує? Правильно, люди, пов’язані з РФ, за повного сприяння центральної та місцевої влади, самоусунення якої дійшло до того, що протестувальники почали перевіряти вантажі українських фур. 

“Польські пани” і “українські холопи” –  такий образ формується сам по собі. Тим більше, що українські водії, двоє з яких померло, а інші оголошують голодування, стоять у довжелезних чергах, позбавлені елементарних умов для проживання. 

З самого початку блокування кордону проросійська партія “Конфедерація” провокувала. Її представники нібито зареєстрували погрози в бік польських водіїв і організаторів, нібито чули антипольські вигуки українських водіїв. В результаті соцмережами пронеслася “правда про Волинь” і нарікання на “невдячність українців” за велику допомогу Польщі і поляків після повномасштабного вторгнення Росії. 

Спочатку українці не могли зрозуміти, чому в Польщі такий безлад. Отже, стали частіше лунати голоси, що поляки просто не люблять українців, а солідарність після 24 лютого 2022 року була ілюзією…

“Польській Львів” та виправдання Операції “Вісла”

Врешті, польську “правду матку” вирішила висловити відома діячка руху проти абортів, яка пов’язана з “Конфедерацією”. Львів, вона написала 26 листопада, має повернутися до Польщі: “Ви отримали його від Радянського Союзу без будь яких на це підстав”. “Львів має бути польським”, – від цього крок до маршу польських жовнірів на столицю Галичини і всієї Західної України. Тези московських ляльководів набрали ознак реальності. 

Занепокоєний шеф Бюро національної безпеки при президенті Польщі Яцек Сєвєра констатував, що будь які висловлювання, в яких лунають вимоги змінити кордони, визнані міжнародною спільнотою, завдають шкоди базовим інтересам Республіки Польща. Заява правильна, вона потрібна. Але чому польський високопосадовець не заявить, що блокування українсько-польського кордону і перевірка сторонніми особами вантажів для України, що воює, – це також удар по національній безпеці Польщі? 

Вже 28 листопада прокуратура Польського інституту національної пам’яті, відділення в Жешуві, закрила справу про визнання злочином проти людяності операції “Вісла” в 1947 році. Отже, прокуратура сучасної Польщі, члена НАТО і ЄС, заявила, що держава просто зобов’язана була покарати “ворожі національні групи”. Стає моторошно від такого дикого беззаконня.

Чим прокуратура Інституту нацпам’яті мотивувала своє рішення? Бо, на їхню думку, і УПА вбивала поляків, отже влада комуністичної Польщі була просто зобов’язана депортувати 140 тисяч українців з їхніх рідних земель на північні і західні землі Польської держави. 

“Поляк ніколи не буде братом українцю” – такий висновок напрошується сам. Це коли прийняти, що так говорить вся Польща і всі поляки. Але це неправда, бо існує інша Польща, інші поляки, вони в більшості – це їхні представники формуватимуть нову польську владу. От з ними ми відновимо добросусідські і по-справжньому дружні відносини. І тим самим зірвемо реалізацію планів Кремля зі знищення України, Польщі і всієї Європи. 

Наступ на мову в Україні

Поки з українцями воюють в Польщі ультраправі, проросійські сили, є сили, які воюють з українцями в Україні. Уряд подав до Верховної Ради законопроєкт нібито на виконання умов ЄС, який повинен внести зміни до закону про національні меншини, про мову і про освіту. Там є багато абсурдних тез. Ніхто в ЄС  від нас не вимагає зменшити кількість мовлення українською мовою на українському телебаченні з 90% до 30%.

Що відбувається? Фактично Росія говорить, що “русскій мір” завершується там, де завершується російська мова. Українці йдуть добровольцями на фронт і воюють, захищаючи Українську державу, українську культуру, українську мову. Українці переходять на українську, але провладні лобісти, які раніше русифікували Україну через російські фільми і серіали, хочуть продовжувати це робити. Вони хочуть повернути на екрани російську мову і далі знімати російською мовою для нас і для російського ринку. Вони думають, що завтра ми вже здамося Росії. Цього не буде. Не пройде цей закон. 

Джерело 

Про автора. Микола Княжицький, журналіст, народний депутат України

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів

Джерело: espreso.tv