Все, що треба знати про аніме. Ультимативний гайд Заборони – Заборона
Аніме сьогодні — найпопулярніший представник японської культури у світі: близько двохсот тайтлів виходить на екрани щороку (рекордний 2018-й приніс 254 нові проєкти), а повні метри збирають каси нарівні з голлівудськими блокбастерами. Під стилістику аніме адаптують рекламні кампанії, нею надихаються музиканти і творці онлайн-ігор. За такою хвилею популярності стоїть величезна індустрія японської анімації, в якій дуже легко заблукати. Тож на прохання Заборони журналіст Євген Ковальський розповідає все, що варто знати про аніме: на які жанри багата індустрія, що розквітла попри війну та захопила аудиторію в усьому світі, з чого почати знайомство з японською анімацію та чому Голлівуд і Нетфлікс раз за разом провалюються з кіноадаптаціями.
Подолати цензуру та пережити війну: звідки починається історія аніме?
Історія японської анімації має доволі класичний початок. У 1920-х роках ентузіасти, які цікавились технологіями своїх заокеанських колег, створювали короткі анімаційні ролики за мотивами японських казок, адаптуючи стиль під традиційну японську графіку. Демонстрували їх у кінотеатрах перед показом ігрового кіно — тривалість мультфільмів не перевищувала 15 хвилин.
Однак такий розвиток індустрії був недовгим через одну з найголовніших подій в історії країни — Другу світову війну. З посиленням в Японії влади мілітаризму та націоналізму художників та манґака (тобто авторів манґи) піддавали тиску, вимагаючи патріотичних плодів творчості — читай, пропаганди. Грубо кажучи, або робота в інтересах тогочасної влади, або вигнання чи арешт — вибір був небагатий. Власне, політичний устрій та війна на тривалий час загальмували розвиток та різноманіття мистецтва.
Не менш відчутний вплив мала й трагедія у Хіросімі та Нагасакі. Вплив ядерного бомбардування країни та його метафоричне зображення й досі можна відстежити буквально в кожному аспекті культурного життя Японії. Прямо японці війну не зображають — хіба що людей серед цих подій. Та в повоєнний час у книгарні поступово почали повертатися нові випуски манґи за авторством молодих художників.
Довгий час за межами Японії було невідомо, що в острівній державі взагалі створюють мультфільми. Все змінилося 1963 року з серіалом «Могутній Атом», що екранізував манґу Astro Boy — він став першим аніме, яке демонстрували на американському телебаченні. Завдяки універсальним наративам історія робота Атома привернула увагу до японської анімації, хоча більшість термінів при перекладі англійською адаптивно змінили.
Сьогодні «Могутній Атом» навряд чи зможе когось вразити, проте на свій час, в контексті проривного індустріального розвитку та космічних перегонів, науково-фантастичний тайтл влучно потрапив у сферу зацікавленостей молодих глядачів, розказуючи історію у футуристичному сетингу суспільства майбутнього.
Саме в середині XX століття в Японії зʼявилися головні анімаційні студії, що залишаються флагманами аніме і донині. TMS Entertaiment, Toei Animation (головні продюсери жанру махо-сьодзьо — аніме про дівчат-чарівниць) та Mushi Pro сформували сильну основу для створення анімаційної продукції, щоб уже через 20 років настав золотий вік аніме зі здоровим конкурентним середовищем між студіями.
З початком 1980-х народилась індустрія аніме. Технологічний розвиток та полегшення цензури призвели до повноцінного розквіту анімації — як повнометражної, так і серійної. В цей період зʼявилася студія Ghibli, екранізовано манґи Dragon Ball, «Привид у латах», «Акіра», «Поліція майбутнього». І це тільки мала частина того, що входить до пантеону головних аніме-творів з будь-коли створених.
Сьогодні щонайменше 50% користувачів Netflix в усьому світі дивилися хоча б один аніме-тайтл, повний метр «Сузуме, що зачиняє двері» від Макото Сінкая зібрав у світовому прокаті понад 300 мільйонів доларів, а манґа, за мотивами якої екранізують «Ван Піс», потрапила до Книги рекордів Гіннеса з огляду на кількість проданих копій коміксу, написаного одним автором. Все це — результати довготривалої роботи, що перетворила японську анімацію на неповторний культурний феномен, який люблять в усьому світі.
Аніме багате на жанри. Ось лише частина з них — за віком і сетингом
Жанрових напрямів в аніме набагато більше, ніж може здатись з першого погляду. Близько 30 можна описати чітко та вивести їхню безпосередню концепцію, та завдяки жанровим поєднанням їх може бути ще більше.
Наприклад, вищезгаданий «Могутній Атом» — це мікс жанрів шьонен і меха:
Таким чином, точну кількість жанрів аніме вивести неможливо, а у випадковому тайтлі жанровий опис може налічувати кілька приналежностей.
Серійне аніме в Японії охоплює буквально будь-яку сферу побутового життя людини, як-от: спорт — волейбол, баскетбол, бойові мистецтва, футбол; романтичні саги, довгий шлях до втілення мрії, адаптації світової літературної класики. У всіх вищезгаданих сферах може не бути жодного натяку на велетенського робота чи фантастичний сюжет. Та в один момент фантастичний сюжет може стати основою для філософської притчі, де підіймаються питання наслідків технологічного розвитку та місця людини в такому сетингу.
Особливо момент з великою кількістю жанрів стосується довгогральних тайтлів з великою кількістю вже створеного контенту. Як-от «Євангеліон», де на додачу до анімаційного серіалу 1995 року вийшли ще п’ять повнометражних фільмів. Великою мірою саме жанрове різноманіття принесло «Євангеліону» армію фанатів — від самого початку серіал не був типовим представником жанру меха, пропонуючи складний погляд на підлітків у ситуаціях, від яких буквально залежить їхнє життя.
Але, попри часте (і успішне) використання патернів кількох жанрів, тайтл завжди буде схилятися до одного конкретного напряму.
Аніме існує буквально для будь-якої цільової аудиторії, чітко в цьому розділяється і розуміє, для кого воно зроблене:
Попри чіткі вікові рамки, нерідко трапляються жанрові кросовери, коли дзьосей-тайтли йдуть шляхом шьонену і віддають перевагу бойовому екшну та концентрації активних подій («Крила: світові хроніки»). І навпаки є тайтли, де герої шьонену більше зосереджені на питаннях саморозвитку та відносин з навколишнім світом, а темп навмисно гальмує заради розкриття того чи іншого аспекту морального стану головного героя («Мандрівний Кеншін»).
Жанри вдало розвиваються паралельно один одному, охоплюючи аудиторію буквально будь-якого віку, проте саме шьонен можна назвати найпопулярнішим з них. Шьонен-тайтли домінують в більшості країн, де таку статистику можна зібрати, а з одним тільки «Наруто» пов’язано 16% запитів у Google, що хоч якось стосуються аніме загалом.
Авжеж, цим жанрове різноманіття аніме не обмежується. Великий жанровий пласт — це перетин зі звичним для нас ігровим кіно з його драматургійними тропами та стилістикою оповідання. Особливо на ниві повнометражного аніме, яке, хоч і нечасто (всього шість разів, починаючи з 2002 року), але отримує номінації на «Оскар».
За жанрами, що орієнтуються на цільову аудиторію, стоїть пласт жанрів за місцем та специфікою подій. Ось кілька з них:
Навіть далекий від аніме глядач чув про «Наруто» й «Атаку Титанів» — розповідаємо, хто робить ці проєкти
В Японії наразі існує понад 430 студій анімації, значна частина яких сконцентрована на телевізійних серіалах та
Якщо ви ніколи не дивилися аніме або обмежувалися лише стрічками Хаяо Міядзакі чи Сатосі Кона, радимо проєкти, які покажуть вам різнобарвний світ японської анімації
«Атака титанів» — сучасна класика. Останні люди побудували три великі стіни задля захисту цивілізації від кремезних людожерів, яких тут називають «титанами». Але одна зі стін була пробита, внаслідок чого на очах головного героя загинула його матір. Це спонукає його вступити до лав розвідкорпусу та здійснити свою мрію — вбити всіх титанів.
«Крутий учитель Онідзука» — класична повсякденність про колишнього члена банди байкерів, який приміряє на себе роль вчителя у школі. Використовуючи попередній досвід, молодий Онідзука приносить з собою новий погляд на взаємини між школярами та вчителями заради розв’язання класичної проблеми поколінь.
«Баскетбол Куроко» — баскетбольна команда під керівництвом Куроко Тецуї прагне стати найсильнішою в баскетбольному світі. І, ясна річ, хотіти простіше, ніж стати, тож цей шлях треба пройти, зіткнувшись із наймогутнішими суперниками по баскетбольному майданчику. А без відданості справі мрія може так і залишитись нездійсненою.
«Видатні звірі» — у світі антропоморфних тварин, себто фурі, де з давніх-давен є напруга між травоїдними та м’ясоїдними, ми спостерігаємо за повсякденністю вовка на ім’я Легос. Йому доведеться зіткнутися зі складними моральними питаннями та розкрити таємницю вбивства свого однокласника.
«Бакуман» — аніме про двох манґака, які тільки починають кар’єру художників і не знають про всі складнощі обраної професії та рівень конкуренції у ній. Однак сліпа цілеспрямованість не одразу розкриває їм очі на всі невдачі попереду.
«КоноСуба» (або «Хай буде благословенним цей прекрасний світ») — ісекай про хлопця на ім’я Кадзуму Сато. Він —