«День українського кіно» отримав статус офіційного державного професійного свята в 1996 році. 12 січня 1996 року в Києві, другий Президент України Леонід Кучма підписав Указ № 52/96 «Про день українського кіно», який наказував відзначати цю дату щорічно у другу суботу вересня місяця. 

Історія українського кінематографа почалася у вересні 1896 року в місті Харкові, де фотограф Альфред Федецький зняв кілька короткометражних документальних сюжетів, а в грудні в Харківському оперному театрі він же влаштував перший публічний кіносеанс. 1930-й рік був ознаменований показом першого звукового фільму «Ентузіазм: Симфонія Донбасу» режисера Д. Вертова.

Українська нова хвиля в кіно, яка виникла після Революції гідності, асоціюється переважно з такими відомими вже фільмами, як «Мої думки тихі» Антоніо Лукіча, «Додому» Нарімана чи «Атлантида» Валентина Васяновича. 

Цього року на великі екрани виходять ті фільми, які почали знімати вже після повномасштабного вторгнення, і ті прем’єри, які перенесли через початок великої війни. 

20 днів у Маріуполі

Початок повномасштабного вторгнення вони зустріли у Маріуполі – відеожурналіст Associated Press Мстислав Чернов разом зі своїми колегами Василиною Степаненко та фотографом Євгеном Малолєткою. Попри усі розмови та чутки, до такого розвитку подій люди не були готові. Шок від жорстокості, з якою росіяни руйнували не лише будинки, а й долі безлічі маріупольців, журналісти пережили разом з усіма. На 21-й день після початку вторгнення їм вдалося виїхати через гуманітарний коридор. Відтоді у Маріуполі немає жодного журналіста.

Фільм «20 днів у Маріуполі» зроблено у співробітництві Associated Press та американських документалістів з Frontline. Матеріал для фільму було відзнято під час перших днів облоги Маріуполя. Близько 10% відео та фотографій вдалося відправити з єдиної точки у місті, де був сигнал мобільного зв’язку. Близько 30 годин відео вивезли гуманітарним коридором. Світова прем’єра відбулась на кінофестивалі Sundance, де стрічка отримала приз глядачів. Потому були покази та нагороди ще на 6 фестивалях. За свою роботу українські журналісти отримали Пулітцерівську премію.

Памфір

Дебютна повнометражна стрічка Дмитра Сухолиткого-Собчука. Події драми розгортаються на заході України напередодні традиційного карнавалу Маланки. Коли Памфір повертається додому, дізнається, що син підпалює молитовний дім. Головний герой змушений відновити зв’язок зі своїм кримінальним минулим. Як тепер головний герой “замолюватиме” гріхи й виправлятиме страшні помилки сина?

Мирний-21

Воєнна драма від режисера Ахтема Сеітаблаєва. 2 червня 2014 року. Луганський прикордонний загін у вогні. Тоді російські спецслужби та бойовики намагалися схилити бійців луганського прикордонного загону зрадити Батьківщину, тим самим повторити кримський сценарій: захопити українські території без бою. Жоден з особового складу не погоджується перейти на сторону сепаратистів чи російських спецслужб попри те, що там обіцяють вищу зарплату і високі посади. Але кожен із героїв має власні особисті проблеми та мотиви вчинити не за покликом серця.

Люксембург, Люксембург

Другий фільм від Антоніо Лукіча, відомого завдяки комедії “Мої думки тихі”. За сюжетом протилежні за характером брати-близнюки дізнаються, що батько, який покинув їх у дитинстві, помирає в далекому для них Люксембурзі. Один із братів вирішує поїхати до батька, тоді як інший робить усе можливе, щоб завадити братові звалити з України. Коля — поліціянт, Вася — водій маршрутки. Тоді як один схильний до порядку, інший влаштовує хаос. Урешті-решт несподівано для них самих брати вдвох вирушають на зустріч із батьком. Однак чи виправдає ця подорож сподівання братів?

Я і Фелікс

Екранізація роману Артема Чеха “Хто ти такий?”. Історія Тимофія та його стосунків із людьми, завдяки яким він дорослішав у 1990-ті. Фелікс, співмешканець його бабусі, колишній контррозвідник і глибоко травмована різними війнами людина, зіграв у житті підлітка особливу роль. 

Довбуш

Один із найдорожчих фільмів в історії українського кіно. Фільм переносить нас у Карпати початку 18 століття, коли польська шляхта своїм правлінням змушує гуцулів тікати в гори. Олекса Довбуш стає ватажком опришків — народних повстанців у Карпатах та Галичині. Поки Олекса прагне справедливості, його брат Іван має жагу до грошей. У пошуках помсти панам за вбивство батьків Довбушів брати стають ворогами один одному. Історія про силу і любов Олекси Довбуша, про зраду і кривду. Про те, як він жив і як обманув смерть.

Між нами

Мораль чи близькі? Надскладний вибір, коли іншого варіанту розвитку подій не існує. Перед цим вибором постають Саша стосовно свого коханого, Аня — щодо свого сина. Драматизм сягає піка, коли вони виявляються залученими в кримінальні процеси. Фільм підіймає теми насильства в сім’ї та недоліків судової системи.

Бачення метелика

Стрічка у жанрі воєнної драми Максима Наконечного. За сюжетом головну героїню, аеророзвідницю добровольчого батальйону Лілію Василенко з позивним “Метелик” звільняють після двомісячного полону у так званій ДНР на умовах обміну. Вона возз’єднується з сім’єю, але вдома дізнається, що вагітна від свого наглядача, який зґвалтував її. Ця дитина видається приреченою на смерть від початку свого існування перш за все для самої Лілії, але перед абортом вона починає сумніватись. Близькі намагаються прийняти це її рішення, але їм все важче знаходити спільну мову.

‎Я, “Побєда” і Берлін

Фільм знято за однойменною книгою Кузьми Скрябіна. Історія звичайного хлопця, музиканта-початківця Кузьми. За три дні до запланованого концерту він вирушає зі своїм другом Бардом до Берліна на старенькій “Побєді”. Кажуть, там є колекціонер, готовий обміняти жовту бестію на шестисотий “мерс”. Кузьма обіцяє своїй дівчині Барбарі повернутися додому на новій тачці, а хлопцям з гурту — встигнути на виступ. Уже з перших хвилин подорожі все, звісно, йде не за планом. Проте відомо одне: пригода допоможе героям знайти справжнє призначення.

Залізні люди

Вони з перших днів повномасштабної війни роблять свою важливу роботу, як би не було страшно і важко. Історії відважних, які не зупинялися попри небезпеку та обстріли. Для мільйонів людей потяг став рятувальним човном. Як ухвалювалися миттєві рішення в такий нелегкий час? Скільки людей вдалося врятувати від страшної війни? Як відбувалися евакуації та що переживають працівники “Укрзалізниці”?

Як там Катя?

Анна — лікарка швидкої допомоги та мати-одиначка, яка виховує 12-річну доньку Катю і мріє про краще життя. Раптовий і брутальний збій розміреного плину життя змушує Анну постати перед дилемою, яка підважить засади її власних моральних меж у суспільстві, що не має жодних. Продюсерами виступили Ольга Матат та Влад Дудко. 

Українське – стало світовим трендом. Українське кіно – унікальне та самобутнє, воно є нашою зброєю проти ворога на культурному поприщі. Підтримуйте українські фільми, дивіться та діліться.

Джерело: gorod.sumy.ua